Кухонний комбайнер (jarkokozak) wrote,
Кухонний комбайнер
jarkokozak

карпатського всюдиходу псто

Назвіть мене матрасником, здихлем або ще якимось поганим туристичним словом. Але я залишусь при своїй думці - надзвичайно корисний при розробці маршрутів і організації сходжень транспорт. Звісно, можна й ногами. Але й ми не побухати на природі їздили. І ті самі 5-6 годин, які були би витрачені на затяжний і нудний спуск, краще використати, щоб пройтись по верхах.
07
Фото: я (на бампері) та учасники ЖЖ-проекту "Відпустка в Карпатах" (в кузові), при підйомі на перевал Присліп (до г. Біла Кобила)

Отже, разом із родиною, друзями та ЖЖ-френдами прибули ми у Верховину в суботу, 28 липня, і поселились у цьому готелі:
130

Налаштувавши вай-фай (тихо, не ржати!) та здійснивши розвідку на Пушкар (для ознайомлення фотографів з фронтом роботи), ми сіли планувати день другий - тобто перший повноцінний день у Карпатах. Як я й передбачав, система роботи у нашому фото-турі нагадувала анекдот на тему "Почему вас двое с клизмой?"
Тобто, я знаю "куди", а фотографи знають "як".
Лінків не буде, справжні фотографи нікому своїх фоток не показують :)


Справжні фотографи. Фото: l_z_foto

Для фотосесії я вибрав одне із найулюбленіших своїх місць у Карпатах: Білу Кобилу з перевалом Присліп, та "поляну діда Юрка" з невеличким озерцем поблизу*
201
Фото: масив Білої Кобили з г. Пушкар, сама вершина - крайня права, її сильно закриває гора Грибкова, що ближче, внизу Верховина (гг)

А це гора Грибкова вже позаду нас, ми ж продовжуємо підйом на перевал нашим всюдиходом.
51

Останній ривок (зусилля поки що прикладає лише водій та техніка) і ми вже на перевалі.
52

Тут залишаємо машину і повільно починаємо дертись вгору. повільно, бо підйом ускладнений великою кількістю ягід.
202

Краєвиди з перевалу.
203

212

204

На вершині. Вид в сторону Покутсько-Буковинських Карпат.
206

Орест першим прибіг. Бо без наплічника :)
06

Живуть же люди...
207

Далі було: ходіння хребтом в сторону Габорянської, пошуки "короткої дороги" (поза кадром), швидкісний спуск перед грозою, і якраз, коли почався дощ - підйом машиною до озерця.
А там ще одна біла кобила :))
02

Яка при уважнішому розгляді виявилась конем :)
03

Припаркувались.
210

Ціле стадо карпатських мустангів.
04

208

Група фотографів у модних дощовиках.
214

На поляні у нас пікнік та збирання рясного урожаю малини. Позаду видно Присліп та підйом на Білу Кобилу.
209

Знайомою дорогою - вниз, до Верховини.
211

Всім па-па, до завтра :)
213


* дід Юрко - напівміфічний персонаж туристських казок, мешканець присілку Випче, котрий у далекому 2001-му році привів нашу групу на поляну з озерцем, на сідлі, що вліво (якщо підніматись з Верховини) від перевалу Присліп.
У 2002-му під час семінару керівників туристичних гуртків Львівської області, на поляні мною було приготовано, а групою з'їджено два відра баранів :)




Tags: Карпати, подорожі, фото
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 22 comments