Кухонний комбайнер (jarkokozak) wrote,
Кухонний комбайнер
jarkokozak

той самий Явірник

Якось у далекому 95-му році, коли Ющенко ще навіть не знав, де в нього буде дача,
а ми навіть близько не здогадувались хто такий Ющенко, помандрували ми з друзями за маршрутом Яремче - Явірник - Женець - Хом'як - Синяк - Татарів.
Досвіду було мало, а здоров'я багато, тож озброївшись записками покійника книжкою "Мандрівки по Карпатах", придбаною за незрозумілою ціною 14 коп, ми видерлись з другої спроби на Явірник (дощ тримав нас на полинині майже добу), скотились майже вертикально вниз до дачі Ющенка до потоку Женець, де заночували серед болота у мокрому наметі, вранці знову "в лоб" на Хом'як, потім на Синяк - і додому.
Фотографії, зроблені першою допотопною мильничкою, ще й зараз займають почесне місце в альбомі. А серед спогадів на першому місці - гострий гребінь Явірника з неймовірного розміру камінням, по якому і ходити нереально - хіба що перестрибувати з одного валуна на інший, якщо підошви тримають.


Через 15 років, погладшавши на 15 кілограмів, я знову вирішив перевірити свої ноги - чи пам'ятають вони ще дорогу на Явірник?
Стартувавши о восьмій ранку з Ямного, досить швидко піднявся на бічний відріг хребта, де мене чекала прикра несподіванка. Дороги, яка плавно серпантином виводить на полонину Явірник, більше не існує. Існує тільки напрямок, позначений колесами лісовозів, і перетворений ними на суцільне непрохідне болото.
Наступна несподіванка була вже приємною - мене доганяв "Урал", гружоний камінням і чотирма лісогубами на капоті (ще троє ничкувались у кабіні).


Гуцули на капоті диміли незвично дорогими цигаретликами і були раді продемострувати свою спритність при ухилянні від бризок та ударів гілками.

Також вони успішно справлялись із головною задачею на підйомі - засипати камінням найбільш складні ділянки дороги. Аби знову возити донизу ліс.

"Таксі" зекономило мені добрих півтори години часу. Місце для привалу - полонина Явірник. Колись тут худобу випасали, зараз стая в напівзруйнованому стані.


Фото на фоні Хом'яка. З полонини - хребтом через ліс, а потім круто вгору вже по камінню.


Видерся на східний наріжник хребта. Вид на долину Прута в районі Татарова.


Шлях до вершини - трохи більше кілометра по цьому гребеню.


Йа втомився.


Плантації закусі на висоті 1400 метрів.


Південна і північна сторони гребеня. Малі фото клікабельні, єслі шо.


Такі різні кедри.


Дерева помирають стоячи.


Ще трохи. Ще один ривок до вершини.


Погляд вниз. Спускатись тут не рекомендую.


Дійшов! Ось вона, найвища точка Явірника.


Група Полянського й Садок.


А хмари на рівні очей.


Йа піжон :)


І як же він там тримається?


Дорога до Яремчі - вниз, через полонину Явір.


Західний наріжник хребта. Сонечко.


Титанік. Вид зверху.


Титанік. Вид знизу.


На полонині Явір. В руках - частина майбутньої вечері.
І вам смачного!
Tags: ЖЗЛ, Карпати, подорожі, фото
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 22 comments