Кухонний комбайнер (jarkokozak) wrote,
Кухонний комбайнер
jarkokozak

Біле озеро. Магнітик.

Це не той магнітик, який чіпляють на дверцята холодильника. А той, котрий притягує тебе, заставляє забути про все (і про холодильник в тому числі), і їхати на побачення з природою. І тобі вже не важливо, чи є  там гаряча вода і що подаватимуть на вечерю, ти думаєш лише про нічне зоряне небо, густий ранковий туман, і щоб не проґавити захід та схід сонця.


Ідеально чиста вода, і біле вапнякове дно, яке добре проглядається на великих глибинах (максимальна глибина тут - 26 метрів, карстова лійка), тож не дивуйтесь - воно таки дійсно Біле.


Соснові бори щільно обступають береги озера з усіх сторін.




Невеличка ділянка в північній частині озера - зона рекреації, тут споруджено базу відпочинку Рівненської АЕС.




Але нам цікаво побачити озеро безлюдним, тому для мандрівки ми вибираємо першу декаду вересня, коли відпочивальників тут вже практично немає.




Схід сонця, щоб зробити такий знімок, треба пройтись до західного берега, де починається екостежка.




Територія навколо озера належить до Рівненського природного заповідника, це один із чотирьох його заповідних масивів.


Екостежка "Білозерські бори" проходить через старі лісові насадження, величезні піщані дюни (ози), і через сфагнове болото з милозвучною назвою Коза.


Через болото прокладено стежку з дерев'яних дошок і спеціальний настил для фотографів. Восени на болоті дозріває журавлина, в лісі зустрінете брусницю, чорницю й лохину. Настил - місце для тематичних фото "на болоті коза".


Наступну подорож плануємо на 5-6 вересня, приєднуйтесь!
Tags: добре що ми поїхали!, заповідники, подорожі
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 0 comments